До Полтави прибула виставка «Заради Криму», що була представлена на Парламентському саміті Кримської платформи
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
До Полтави прибула виставка «Заради Криму», що була представлена на Парламентському саміті Кримської платформи
3 березня в Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка відкрили виставку «QIRIM İÇÜN/Заради Криму», ідея якої зародилася в Представництві Президента України в Автономній Республіці Крим.
Участь у заході взяли постійний представник Президента України в АР Крим Ольга Куришко та прессекретар Представництва Президента України в АР Крим Євген Бондаренко, заступник начальника Полтавської обласної військової адміністрації Антон Чубенко, секретар Полтавської міської ради Катерина Ямщикова, представники громадськості, зокрема кримськотатарського народу.
Мистецький проєкт «QIRIM İÇÜN/Заради Криму» – це подорож у складну, багатошарову. сповнену боротьби, перемог і втрат історію кримських татар – одного з корінних народів України, говорять його організатори. Від експозиції до експозиції він трансформується, змінюється їх наповнення. Наприклад, просто на полях саміту українською художницею, перформансисткою Алевтиною Кахідзе був створений блок «живих малюнків». Авторка відтворила історію Криму з найдавніших часів. Вона згадала на папері анексію Криму російською імперією 1783 року та окупацію росією 2014-го; відобразила депортацію кримських татар 1944 року; самоспалення Муси Мамута 1978 року на знак протесту проти утисків радянської влади; організовану кримськотатарськими активістами акцію протесту в центрі Москви 1987 року: не забула й про тих, кого окупанти незаконно ув’язнили: Нарімана Джеляла, Ірину Данилович, Богдана Зізу, Олександра Тарапона, Сейрана Салієва, Сервета Мустафаєва, Амета Сулейманова, Сервета Газієва, Галину Довгополу та інших – загалом 189 осіб. Окрім цього, Алевтина Кахідзе наголосила на мирному русі спротиву жителів Криму, які чекають на повернення до України. Це, зокрема, «Кримські бойові чайки», «Жовта стрічка», «Зла Мавка», «АТЕШ», який, до речі, з кримськотатарської мови перекладається як «вогонь», «полум’я». І ці «живі малюнки» представлені нині в Полтаві.
Іще один блок виставки розповідає про основні віхи в історії півострова: етногенез, Кримське ханство, Чорне століття, І Курултай (національне зібрання) та ін. Значна частина експозиції присвячена ключовій події в новітній історії кримськотатарського народу, яка розділила її на «до» та «після», – депортації. Це трагедія, яка закарбувалась у ДНК кожного кримського татарина, говорять організатори. Операція з виселення корінного населення з Кримського півострова почалася 18 травня близько 5 ранку стуком у кожен кримськотатарський будинок. Усіх кримських татар тоді завантажили в товарні вагони, призначені для худоби, вивезли в східні регіони срср і майже півстоліття не давали можливості повернутися додому. Корінний народ України, що сформувався на території Кримського півострова, депортували переважно до Центральної Азії та на Урал. У перші роки виселення від голоду й хвороб за різними даними померло від 20 до 46% людей. Кримських татар, які брали участь в Другій світовій війні, відправляли на виселення просо з армії в травні 1945-го. Масово повернутися на Батьківщину люди змогли тільки наприкінці 80-х років ХХ століття. Цьому передував довгий шлях не насильницької боротьби за елементарне право жити вдома. Пів століття національний рух кримських татар намагався привернути увагу всього світу до несправедливої долі корінного народу: проводив мітинги на Червоній площі, голодування, пікети та демонстрації – всі в засланні були залучені до спротиву. Але навіть після повернення на рідну землю кримські татари вимушені продовжувати боротьбу – спротив російському окупаційному режиму триває досі. І ця думка наскрізно проходить крізь увесь мистецький проєкт, цементуючи його спільним: «QIRIM İÇÜN/Заради Криму».
«Ця виставка зародилася в Представництві Президента України в АР Крим, і нині мандрує світом. Вона була представлена на Парламентському саміті Кримської платформи, а тепер прибула до Полтави – першого міста в Україні, яке приймає її після саміту. Це трансформативна виставка, яка складається з кількох частин. Але вони об’єднані спільною метою – це спротив, який чинять жителі Криму впродовж дуже тривалого періоду. Частина виставки – це військовики – кримські татари й кримчани, які зараз захищають незалежність України. Ще одна складова – про політв’язнів, які незаконно утримуються й засуджуються російською федерацією за супротив, який вони чинять на території окупованого Криму. Іще одна частина – про депортацію кримськотатарського народу, яка була проведена 1944 року тощо. Коли ми говоримо про Крим, коли ми говоримо про 11 років спротиву, ми маємо говорити про те, що варто єднатися, що ми маємо бути один за одного. І це дуже символічно, коли Полтава єднається з Кримським півостровом і стає теж підтримкою, бо 11 років – це великий термін і щоб ми звернулися до тих спогадів, які в нас є, має щось відбутися. Я сподіваюся, що ця виставка стане елементом нагадування про ту боротьбу, яку ми як державний орган вчиняємо заради Криму. Нам важлива підтримка, важливо пам’ятати про історію, говорити про супротив, який чиниться в Криму та який ми чинимо на підконтрольній Україні території», – наголосила Ольга Куришко.
«Мені дуже приємно, що кримськотатарський прапор майорить сьогодні над Полтавською міською радою. Минулого тижня ми з першим заступником голови обласної ради Олександром Лемешком підняли такий прапор над Полтавською облвійськадміністрацією. Кримськотатарський народ, його подвиг є взірцем того, що ми з вами можемо зробити. Мені сьогодні хочеться пригадати свою історію, яка трохи відображає ті події, любов до рідної землі, яка є в кримських татар. Наприкінці 1980-х моя родина їздила в Мелітополь, Кирилівку, і там уперше я почув про трагедію, історію, подвиг кримськотатарського народу. У радянські часи багато чого стиралося агітацією, пропагандою. І кримські татари не вважалися корінним народом Криму. Говорили про «місто російських моряків», військово-морську базу, Чорноморський флот. А от асоціації з кримськими татарами не було. І ті історії, які тут є, на цій виставці, реально відображають почуття представників народу, який зазнав масової депортації. Однак, незважаючи на все, ці люди поверталися все ближче й ближче до рідної землі. Та родина, у якої ми були в гостях, – це приклад тих, хто, скажімо так, міг бачити свою землю у вікно, але не мав права на ній опинитися. Люди чекали, зберігали свої традиції, свою культуру й урешті-решт повернулися на рідну землю. Це було свято. Усе почало поступово налагоджуватися. Але настав 2014 рік. 26 лютого був захоплений парламент АР Крим. І здебільшого кримські татари вийшли, щоб боронити свою землю. А решта, за словами Ільмі Умерова (голови Бахчисарайської районної державної адміністрації у 2005–2014 роках – прим. автора), виявилася сепаратистами. Це був другий удар після 1944 року. Проте це не змусило кримських татар зупинитися. У Полтаві є чудове свідчення їхньої боротьби – вистава в театрі імені Миколи Гоголі «Політ над гніздом зозулі». Я думаю, що всім полтавцям варто побувати на цій виставі та цій виставці, подивитися, згадати, бути гідними тих героїв, які нас захищають», – сказав Антон Чубенко.
Виставка буде доступна для огляду три тижні.
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
